У Києві вшанували памʼять визначного українського громадсько-політичного діяча, Провідника ОУН, відомого поета та вченого-археолога Олега Ольжича.
10 червня буде 79 років з дня його смерті. Напередодні цієї дати біля будинку, де жив політичний діяч на вулиці Гетьмана Павла Скоропадського, 15 (колишня Льва Толстого) зібрались столичні активісти та люди, які досліджують його життя.
Саме у цьому будинку на другому поверсі жив Олег Ольжич. Від 1995 року тут знаходиться меморіальна дошка, яка розповідає мешканцям будинку, хто проживав тут раніше. З того часу, вже 28 років, на річницю смерті вченого приходять люди із квітами. Так було і сьогодні.
Професор Юрій Ковалів, лауреат Шевченківської премії, член Проводу ОУН та людина, яка досліджує життя і діяльність Ольжича, і є одним з тих, хто прославив це імʼя незалежній Україні, сказав вступне слово присутнім.
«Сумна дата. Знову ми збираємося біля цієї видатної постаті. Ольжич писав: „Державу не твориться в будучині, державу будується нині“ — і він будував державу конкретну. Провідник ОУН розробив концепцію державної національної України. І доки в нас не буде національної держави, така ситуація в країні (війна, — ред.) повторюватиметься знову й знову. На жаль, ці базові речі не закладені у нас. Власне, тому і потрібно звертатись до Ольжича, до його програм», — наголосив Юрій Ковалів.
Очільник Організації українських націоналістів Богдан Червак стисло нагадав присутнім про життя та загибель Олега Ольжича. Зокрема, й про те, що знаний поет, археолог та політичний діяч прожив лише 37 років, однак встиг зробити чимало для відродження української державності.
«Німці за ним чатували, бо Олег Ольжич збирав факти німецьких злочинів на території України. І він хотів видати їх — водночас ті всіляко намагались приховати.
У концтаборі Ольжичу виділили окреме місце. Гестапівці інтенсивно допитувати його, не давали спати, їсти, а ще він був прикований ланцюгом. Останній допит був дуже жорстокий, після нього вчений загинув.
Була домовленість, що прах Ольжича передадуть для поховання. Однак його прах, як і прах інших в’язнів «Заксенхаузена», відвезли на одну з німецьких фабрик з виробництва мила… Ось така трагічна доля у нашого визначного українського громадсько-політичного діяча», — закінчив розповідь Богдан Червак.
Активістка жіночого товариства ім. Олени Теліги пані Тетяна поділилась, що виросла на вулиці, де колись жив Олег Ольжич. Зокрема, як багато разів прогулювалась з бабусею цими дорогами.
«Для мене історична памʼять, коли бабуся йде з дитиною і показує, в яких будинках мешкали українські Герої. Натомість у моєму дитинстві було соромно не знати, як звали Дзержинського, а не будь-якого українського діяча. Ми знали імена іноземних музикантів, а про те, що Ольжич у пʼять років написав музичний твір — ніхто не розповідав. Тепер я розумію слова, що історію пишуть переможці. Нам сьогодні треба обовʼязково перемагати, оскільки нашу історію напишуть неправдиво», — зазначила пані Тетяна.
Даша ГРИШИНА