Сучасна війна за збереження незалежності й соборності Української держави це лише одна сторінка з багатотомника тисячолітньої історії нашої нації яка змушена вести постійні війни супроти своїх віковічних ворогів.
Тому повернення на Батьківщину очільників українського національно-визвольно руху XX століття не лише тріумф історичної справедливості, але й передусім підтвердження історичного зв’язку та тяглості сучасної Української держави та української нації до своєї тисячолітньої націєтвірної та державотвірної спадщини – яка нерозривно пов’язана з попередніми війнами які вела українська нація впродовж віків заради збереження або відновлення української державності.
Так чи інакше Вождь Євген Коновалець та Вождь Андрій Мельник присвятили все своє життя реалізації великої мети: створенню незалежної та соборної Української держави. Тому і не дивно, що вони повернулись на терени Батьківщини, і досить символічно що це відбулося в найбільш доленосний та важкий період існування сучасної Української держави.
Зрештою немає сумніву, що Вожді мають унікальні заслуги перед українським визвольним рухом, і тому Українська держава та українська нація мають обов’язок гідно їх зустріти та вшанувати на найвищому рівні, а в майбутньому перепоховати їх в Пантеоні Героїв (який буде збудовано у самому серці Києва).
При цьому особливо важливим є те, як саме Українська держава вирішить вшанувати світлу пам’ять останніх Вождів українського визвольного руху та як планує зберегти їх безмежну історичну спадщину яку вони залишили після своєї смерті. Як на мене, найбільш справедливим кроком буде якщо Українська держава присвоїть їм найвищі державні нагороди та відзнаки які існують на сьогодні.
І першою відзнакою повинно стати присвоєння Вождям найвищого військового звання Збройних Сил України які вже давно стали справжньою Українською Національною Армією яка стоїть на захисті Української держави та нашої великої нації.
Тим самим буде віддана належна шана Вождям за їх унікальний внесок у створення української мілітарної потуги XX століття – спадкоємцями якої є сучасні Збройні Сили України. Зрештою українська військова традиція розпочалась задовго до 2014 року, а сучасне покоління українських героїв продовжує той чин який був розпочатий багато століть тому їхніми великими попередниками.
Слава Україні – Вождям Слава!
Іван МАЗЕПА