Він завжди посміхався й умів підняти настрій своїми жартами та смішними історіями. Виїжджаючи з ним на позиції, він уважно оглядав місцевість, шукаючи, як зробити перебування кращим і зручнішим. Його доброзичливість і готовність допомогти кожному були невід’ємною частиною його характеру.
Таким ми його пам’ятаємо — веселим, щирим, турботливим і відданим. Його усмішка й доброта залишаться з нами назавжди. Спочивай з миром, брате.
Слава герою Спартанцю! /”Рус”/
Друг Спартанець — добрий товариш і цікава людина. Той, по кому особливо болить :-(
Він видавався мені максимально далеким від війни — життєлюб! Я б навіть сказав, що ніякий не спартанець, а навпаки — епікуреєць. На гарному авто, з купою веселих байок і смаком до життя. А в роздовбаному бліндажі під Озарянівкою (на фото нижче), під звуки ближчих чи дальших прильтів, біля газової горілки з якимось варивом він ґрунтовно оповідав нам про правильне харчування, всякі там білки-жири-вуглеводи…
Але війна — це мірило справжньости, не форми. Він прийшов на війну добровольцем і загинув, як герой, в руїнах Бахмуту. Памʼятаємо! /”Пішохід”/
