Олег «Риба» Рибальченко – фанат футбольного клубу “Динамо” (Київ), представник руху «White Boys Club».
Олег Ігорович Рибальченко народився 19 травня 1994 року в місті Черкаси.
Навчався в школі №28, а в 2011 році вступив на історичний факультет Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Навчався на кафедрі нової та новітньої історії зарубіжних країн.
Футболом захоплювався від самого дитинства. Мріяв стати професійним гравцем, навіть попри діагноз бронхіальна астма, котрий лікарі поставили юнакові ще в ранньому віці. Щоб переконати батьків займатись футболом, у віці 7 років потайки ходив радитися з лікарями і вимагав довідку, яка б дозволяла йому відвідувати секцію з футболу.
На свою першу трибуну вболівальників Олега привів батько. Так вони разом відвідували матчі у рідних Черкасах і вибирались на виїзди до Києва підтримати збірну. Наразі батько Олега Рибальченко — Ігор Валерійович також служить у лавах ЗСУ, добровільно приєднавшись до захисту країни 24го лютого 2022 року.
На фанатську трибуну столичного “Динамо” Олег прийшов будучи студентом, а саме з 2011 року. Вивчав культури фанатських рухів в усьому світі і допомагав розвивати високий рівень фанатської підтримки в “Динамо”. Найважливішими святковими днями для Олега в ті роки були виїзди у різні міста України на футбольні матчі рідного клубу. Цікавився історією клубу, а також був активним учасником всіх навколофутбольних подій. Колекціонував памʼятні знакові речі клубу, що мали для нього важливе символічне значення.
Навчаючись на історичному факультеті, Олег вивчав історію країн західної Європи. Тому, коли злочинна влада, за вказівкою Кремля, вирішила позбавити Україну європейського майбутнього, як і переважна більшість його одноклубників відстоював вибір українського народу під час подій Революції Гідності. З початком російського вторгнення на сході країни став до зброї, воював у добровольчому взводі «Синдикат» (в складі добровольчих батальйонів «Айдар» та «ОУН»). На Донбасі брав участь у боях в селі Піски та місті Щастя. Після повернення до цивільного життя закінчив університет, на відмінно захистивши в 2017 році магістерську роботу «Військова диктатура в Греції 1967-1974 років». Реалізував свій хист на журналістській ниві. Працював журналістом-розслідувачем та публікувався в низці відомих видань, розкриваючи у своїх статтях резонансні корупційні схеми і зловживання посадовцями. Близькі згадують, що таким чином Олег знову опинився на війні, тільки вже іншій. Від протистоянь на Майдані та жорстких боїв у Донецькій обл. та на Луганщині, почалася його війна з корупцією.
В 2021 одружився із коханою Анастасією, з якою були разом ще зі студентських років. Друзі згадують, що за ці роки Олег змінився. З того періоду багато подорожував світом та мав велику кількість планів на майбутнє, окрему частину з яких прагнув втілити у життя до свого 30-річчя. Але найбільше з усіх міст світу любив Київ і говорив, що хоче будувати сімʼю і досягати своїх цілей тільки в цьому місті.
З першого дня повномасштабного вторгнення «Риба» знову став до зброї у лавах добровольців «УВО». Був розвідником, командував відділенням. Брав участь у боях за Київ, а пізніше на Бахмутському напрямку. Побратими згадують, як він без вагань, спокійно й методично виконував найнебезпечніші завдання. Олег Рибальченко загинув 21 грудня 2022 року в бою за Бахмут поблизу селища Кліщіївка від влучання ворожого снаряду. Прощалися з 28-річним Воїном у Михайлівському Золотоверхому соборі. /https://www.standsofheroes.com/tribuna-geroev/oleg-riba-ribalchenko/
З народження жив та зростав в Черкасах.
2001 року пішов до першого класу 28-ї школи. Активний учасник шкільного життя, брав участь у шкільних, міських та обласних олімпіадах з історії та перемагав. Захоплювався футболом.
З 2008 року почав тренуватись в спортивному клубі «ФАЛОМ», тренер Юрій Вікторович Кравченко. З першого року тренувань брав участь в міських та обласних змаганнях з пауерліфтингу. Постійно займав призові місця в своїй ваговій категорії.
Закінчив Національний університет імені Тараса Шевченка у 2017 році. Навчався на історичному факультеті на кафедрі Нової та новітньої історії зарубіжних країн КНУ ім. Т. Шевченка. Вивчав новітню історію Греції. Здобув ступінь вищої освіти магістр, спеціальність Історія. Професійна кваліфікація Історик, молодший науковий співробітник в галузі історії; викладач вищого навчального закладу.
Два роки поспіль приймав участь в археологічній експедиції в Криму (2012, 2013 роки) За роки навчання Олег також проявляв себе в спорті, вигравав змагання з пауреліфтингу, грав у футбол. Активно приймав участь в студентському житті університету. Брав участь в Революції Гідності в найскладніші дні протистоянь. Після перемоги Революції, влітку відправився добровольцем спочатку на Луганщину, потім на Донбас. Повернувшись з війни продовжив навчання. Серед студентів був єдиним учасником бойових дій. Мав великий авторитет серед викладачів. Працював журналістом в громадській організації “Антикорупційний Блокпост”. Проводив антикорупційні розслідування, публікувався на загальноукраїнських виданнях. Мав активну громадянську позицію, яку завжди готовий відстоювати.
Мав відношення до фанатського сектору WBC Ультрас Динамо. Багато мандрував зі своєю дружиною Анастасією Плохою. Мав величезне бажання відвідати країни Скандинавії. Мріяв про Каліфорнію та Австралію. Любив тварин, поважав як невід’ємну частину соціуму.
Про війну казав як про неминучу подію.
2014 рік, доброволець: літо – Луганська область, місто Щастя, батальйон Айдар, взвод «Синдикат»,
осінь – Донецька область, село Піски, батальйон ОУН, взвод «Синдикат».
2022 рік, військовослужбовець розвідник, командир відділення. З перших годин повномасштабної війни став добровольцем роти «УВО» (Українська Військова Організація) у складі 112-ї окремої бригади територіальної оборони, брали участь у зачистках околиць Києва від російських окупантів, здійснювали укріплення оборони столиці, чергування на блок-постах, виконували певні доручення командування ЗСУ в різних напрямках, проводили аеророзвідку та антидиверсійну роботу. З літа 2022 року переведення усім підрозділом до 23-й окремий батальйон спеціального призначення при Президентській Бригаді ім. Богдана Хмельницького.
На Бахмутському напрямку без вагань, спокійно і методично виконував найнебезпечніші завдання. Під час одного з важких штурмів ворожих позицій з усієї групи лише він залишився єдиним вцілілим.
Загинув в бою 21 грудня 2022 року, село Кліщіївка Бахмутського району Донецької області, Україна.
Олег воював все своє життя. Воював за Україну. Воював за нас з вами. Ми маємо зробити все можливе і неможливе, аби його загибель не була марною.
Навіки в строю! /О.І.Рибальченко/
Сьогодні День народження у Риби, Олега Рибальченко.
21 грудня 2022 року Риба загинув в кривавих боях за Кліщіївку. В ту саму ніч він був єдиний хто залишився неушкодженим йдучи на штурм. Я лежав в той момент поранений у шпиталі та дізнався про це. Написав йому “Як ти, братику?”, сподіваючись, що він вийде на старлінк. Але так не сталося. Повідомлення залишилося непрочитаним. Вже за кілька годин після штурму він поліг від міни окупантів.
Вічна слава і пам’ять Добровольцю. Найкращі уходять першими. Уходять до кращих світів.
“Ми впали в бою, ми були молоді.
Моліться за нас, ще живі вороги.
Ми зброю свою заповіли тобі –
Ти вражою кров’ю її окропи.”
/”Хрест”, 19.05.2024/
***
Нація має знати своїх героїв.
Фільм про Олег Рибальченко (Риба).
Пам’ятаємо тебе, брате. Мстимося за тебе. Переможемо.
Фільм за посиланням: https://youtu.be/lKhNVFQikEA?si=sJWOOpCy8GBf0g17
/”Хрест”/
