Я вернулся после подрыва на мине в строй и наступает время мне с группой тяжёлых гранатометчиклв выходить на боевые… От точки десантирования до позиций ещё +/- километров 5, Франц мне и говорит: “Древний, там ходьбы до хуя для твоих пострелянных ног, я тебя скину прям на ноль…” Было это уже в Переездном и, когда я выходил на нули, он — Храброе Сердце — меня завозил и увозил!!! прямо у пидаров под носом….
Помните,каким он парнем был! Слава Вите Францу! Лети, друг, птицею… Увидимся в Вальхалле! /”Древний”/
Братику болить 💔 “Б-братанчик, ты ж знаешь, все д-для братвы,..” Твої слова, які характеризують тебе як людину, побратима, вірного друга, родича… Ти ніколи не відмовляв нікому в допомозі. Завдяки тобі, твоєму вмінню, чуйці, фарту, насназі хлопці завжди знали, що хтось обовʼязково приїде на поміч, в якій би “сраці”” вони не опинилися. Ти був справжнім воїном, другом, братом… Завдяки тобі багато хто залишився живим і в твій останній день на землі ти пожертвував “для братви” найдорожче… Назавжди в серці, пишаюся що познайомився з такою людиною — людиною з великої літери. Це найважча втрата для нас усіх. Не віриться що минув вже цілий рік без Франца /Анатолій Власов/.
FRANZ… Ти не знав, що я тебе сфоткав три дні тому, коли ти пив цей енергетик перед виїздом на позиції. Ти дивишся на цьому фото туди, звідки ти вже не повернешся живим!!! Нема тих слів, які можуть донести, шо Ти зробив заради України!!! Дякую тобі!!! /Коломацький Олег/
Віктор Віталійович Бурлаченко (Франц) народився 3 серпня 1973 року. Навчався в школі 127 у Дарницькому районі, після закінчення школи продовжив навчання у професійно -технічному училищі.
На протязі усього свого життя опанував чимало різних професій. За що б він не взявся — все доводив до ладу. На різні речі дивився не так як усі, у нього був свій ракурс і своє бачення. Завжди дивувався і казав мені: “це ж легко”, а я йому у відповідь: “не всі люди бачать те що бачиш ти і не всі можуть зробити те що можеш ти”.
Франц завжди був справедливим, прямолінійним та дуже доброю і щирою людиною. Якщо бачив, що у когось якісь трудності, завжди приходив на допомогу.
До повномасштабного вторгнення працював теслою, виробляв вироби з дерева, їздив на обʼєкти замовників, де і установлював замовлення. Придбав машину Volkswagen (течік). Течік — це окрема історія. Франц завжди казав що течік це братик, який вивезе зі всюди.
Коли почалася війна, Франц вивіз мене, маму та мого сина у село, навів нам побут та поїхав у Київ, де і приєднався до служби у ТРО. Потім згодом розформували ТРО та створили взвод розвідки і батарею протитанкових ракет. Франц перефарбував свій течік у зелений колір і тоді течік почав виконувати свою роботу, машина возила хлопців на тренування та по інших справах. Після навчання поїхали на війну, памʼятаю все з початку, бо завжди була на звʼязку зі своїм братом. Течік почав свій бойовий шлях, робив свою роботу на передку, возив хлопців та боєприпаси. Одного разу течік залишився в посадці де простояв сутки в заведеному стані, простояв і не заглох, та ще й загружений. Потім Франц його звідти забрав і сказав, що ні в якому разі не міг його залишити там так як він завжди казав, що він його братик. Течік неодноразово вивозим розвідку з самого пекла. Був такий випадок, що прийшлось його залишити, то потім знову Франц збирався та їхав його забирати. Бачила який він був весь покоцаний, вибиті вікна після прильоту — згодом він його відремонтував і знову став у стрій виконувати свою роботу. Франц завжди казав братві: “Братва, що б не сталося — я вас вивезу звідки-завгодно, чого б мені це не коштувало.”
Брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи в населених пунктах: с.Курдюмівка, с.Озарянівка, с.Кліщіівка, м.Бахмут, м.Часів Яр, с.Іванівське, м.Сіверськ, с.Роздолівка, с.Переізне, м.Покровськ, с.Котлине Донецької області.
Багато різних історій розповідав мій братик. Хочу сказати зі свого боку як сестра, що мій брат — це людина з великої літери, він багато чого зробив на війні, побратими знають і можуть нам розповісти про хоробрі вчинки Франца. Він дуже любив своїх побратимів. В грудні місяці 2022 року подзвонив брат по відеозвʼязку — як побачила який він слабий, а поряд був Мессер також хворий. Мессер тоді з донькою своєю розмовляв. Питаю: “ви лікуєтесь?” Каже: “так, зараз добалакаєм та будемо пити чай на травах та збиратися знов на роботу”. Ось такі відважні воїни, котрі не шкодували свого здоров’я та себе, зими там дуже морозні. Коли загинув Мессер, братик мій дуже боляче сприйняв таку звістку, завжди коли балакали та згадували про Мессера у Франца були сльози на очах.
Францу було легко пристосуватись до будь яких обставин та труднощів, які були на війні, за його спиною чималий досвід життєвий був. На посаді водія-електрика розвідувального взводу він вивозив поранених, забезпечував провізією та боєприпасами позиції, на яких точилися гарячі бої, в яких він і безпосередньо брав участь. Під інтенсивними обстрілами та постійною наростаючою небезпекою вивозив побратимів, лагодив транспорт та приймав бій. Навесні 2023-го Франц брав участь в обороні міста Бахмут, де в пішому порядку проводив розвідку місцевості та ворожих позицій, супроводжував піхотні підрозділи та забезпечував їх пересування. Ніколи не ховався за спинами своїх побратимів, свою війну він пройшов гідно. Були дві грижі великі та на ногах вени турбували, скільки казала “давай будемо щось робити щоб покращити твоє здоровʼя”, а він у відповідь: “я ніколи не залишу своїх побратимів, ми добровольці і маємо все робити заради України”, і я його розуміла, бо знала якою він був людиною. На війні, коли злагоджений колектив і кожний побратим виконує свою роботу, це як в часах механізм тоді все зрозуміло. Дуже шкода що свій бойовий досвід він так і не зміг передати іншим, а в нього було чому повчитися
14.01.2025 була остання розмова з моїм братиком по відео зв’язку, о 10.51 рівно 12 хвилин ми балакали та сміялися, за цей час я встигла йому сказати що дуже люблю його, що цілую та обіймаю. Це таке якесь було відчуття як ніколи на душі, він стояв на трасі на своїй машині з пробитим колесом та чекав, коли приїдуть побратими щоб відтягнути машину. Він стояв утомлений, а в мене душа розривалась та були такі відчуття що мої ноги бігли до нього, це неможливо передати словами. Потім знов сміялися, мала як тобі мої вуса і ми знову у сміх. Франц завжди ходив з бородою, а на Покровському напрямку вирішив відрощувати вуса та казав, що по приколу, щоб всім підіймати настрій. З братом ми були дуже близькі, відчували все на відстані, у нас був особливий звʼязок, ми сміялися та казали: “о, космос працює”. Перед кожним виїздом на роботу він завжди мені телефонував чи писав що поїхав, а коли повертався то також телефонував та казав що все гаразд. У нас були свої забубони, завжди підтримувала та стояла поряд, він казав що я його берегиня. Для мене мій братик був усім.
Через час після нашої розмови я скинула смс “як ти”, одна галочка тільки була, мене вже почало щось турбувати потім знов скидаю смс — знов одна галочка, знов і знов одна галочка, сиділа чекала, що напише що все гаразд, а через години чотири подзвонив побратим та повідомив що Франц 200. Шок зразу, кажу “не може бути, я з ним не давно балакала…” Всееее….
Франц, братику, ти назавжди у моїй душі, у моїх думках та спогадах. Вічна Слава Тобі, Мій Воїне!
Нагороджений: нагрудним знаком “Ветеран війни-учасник бойових дій”, нагрудним знаком “Знак пошани”, медаллю “Честь, Слава, Держава”, відзнакою “Хрест бойових заслуг”, відзнакою “Залізний хрест”, відзнакою “Хрест хоробрих”, орденом “За Мужність” ІІІ ступеня /Людмила Бурлаченко/.
Світла пам’ять нашому брату по зброї — Францу.
Піхотинець із позивним «Франц» — мужній воїн і людина великого серця. Там, де було найважче і найнебезпечніше, він залишався поруч із побратимами.
Під вогнем ворога він займався евакуацією поранених, ризикуючи власним життям, щоб врятувати інших. Коли рахунок ішов на хвилини, він ніс, вивозив і витягував наших хлопців із самого пекла війни.
Він не шукав слави — він просто робив те, що підказувало йому серце справжнього воїна і вірного побратима.
Його мужність, відвага і самопожертва назавжди залишаться прикладом для нас. Ми пам’ятатимемо його як сильну, світлу людину, яка до останнього подиху була вірною
побратимам і Україні.
Спочивай з миром, брате. Твій подвиг житиме в наших серцях. Герої не вмирають /”Кислий”/.