2014 року «Вірші з війни» Бориса Гуменюка започаткували нове явище в українському письменстві — комбатантську літературу. Це поезія високого громадянського звучання, жива і правдива, болюча і нещадна, без компромісів і «спецефектів» — така, яка тільки й може творитися в самісінькому горнилі чергової «хвилі» кількасотлітньої російсько-української війни.
Збірку «Четверта хвиля» поет устиг укласти в лютому 2022 року. Із початком так званого «повномасштабного вторгнення» він знову пішов на війну добровольцем і в листопаді пропав безвісти під Бахмутом.
В оформленні обкладинки цієї книжки використано картину Бориса Гуменюка «Вежа Донецького аеропорту», 2020 р. Олія на ДСП.
Книжку можна придбати тут:
27 грудня 2022 року Борис вийшов на зв’язок під Кліщіївкою — і з того часу вважається зниклим безвісти.
Борис Гуменюк був у НРУ, Українській Гельсінській спілці, очолював виконком Тернопільського обласного товариства «Меморіал». Від 1990 переїхав до Києва.
У 1993 році дебютував збіркою віршів «Спосіб захисту». Автор романів «Лук´янівка» та «Острів».
Він став активним учасником Революції Гідності, а згодом пішов захищати Україну у 2014-ому році як заступник командира батальйону ОУН, бійцем УВО-ЗСУ ім.Євгена Коновальця.
Під час війни Борис Гуменюк вступив до ОУН, належить до Проводу Українських Націоналістів. 1 серпня 2015 року на установчому з’їзді обраний головою УВО (Українська Військова Організація).
Побратими сприймали його, як військового і довго ніхто й не здогадувався про те, що зі зброєю в руках Україну захищає великий український поет.