Голові Українського інституту національно пам’яті

АЛФЬОРОВУ О.А.

Київ, вул. Липська, 16

Голова ОУН

Червак Богдан Остапович

Звернення

Шановний Олександре Анатолійовичу, як вам відомо 8 листопада 2018 року Верховна Рада України прийняла постанову «Про відзначення на державному рівні 75-х роковин початку депортації українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944-1951 роках», відповідно до якої було визнано, що “…Процес депортації українців у 1944-1951 роках мав форму військових операцій проти мирного населення…”і те, що”…Депортація мала на меті призупинення тисячолітнього існування найзахіднішої гілки українства…“, та встановлено День пам’яті українців – жертв примусового виселення з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944-1951 роках, який відзначається щороку у другу неділю вересня.

Одначе у вищезгаданій постанові яка набула чинності декілька років тому відсутня важливе уточнення, а саме які держави відповідальні за вищезгадані злочинні військові операції. Бо, як відомо з історичних джерел та документів тих часів, відповідальність за вищезгадані злочинні військові операції несе Республіка Польща, СРСР та можливо й інші держави. Також чинне законодавство України не встановлює жодної юридичної кваліфікації та історичної оцінки сумнозвісної «Операції Вісла», проведення якої було затверджено Політбюро Польської Робітничої Партії 29 березня 1947 року. А виконання «Операції Вісла» було покладено на спеціальні служби Республіки Польща які розробили проєкт операції під кодовою назвою «Схід», а її завданням визначили “остаточне вирішення української проблеми в Польщі“.

Враховуючи те, що «Операція Вісла» стала одним з найбільш катастрофічних епізодів примусової депортації українського населення з українських етнографічних територій які залишились під окупацією Республіки Польща, це зобов’язує Україну надати неупереджену юридичну кваліфікацію й історичну оцінку вищезгаданої злочинної операції жертвами якої стало понад 140 тисяч українців. Не менш важливим є те, що відповідно до норм міжнародного права в тому числі й Римського Статуту Міжнародного Кримінального Суду, організація та перебіг виконання «Операції Вісла» можна кваліфікувати як злочин проти людяності, воєнний злочин, та етнічну чистку. Також не можна повністю виключати те, що «Операцію Вісла» можна кваліфікувати як злочин геноциду який був вчинений Республікою Польща проти українського цивільного населення.

Також відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 684 «Деякі питання Українського інституту національної пам’яті», яким було затверджено «Положення про Український інститут національної пам’яті» до основних завдань УІНП належить “надання оцінки тоталітарним режимам XX століття в Україні, Голодомору 1932-1933 років, масовому голоду 1921-1923, 1946-1947 років, примусовим депортаціям, репресіям комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, діям організаторів і виконавців таких злочинів, а також наслідкам їх дій для України та світу”.

А отже надання оцінки «Операції Вісла» та діям їх організаторів та виконавців належить до компетенції УІНП.  Також відповідно до вищезгаданого положення, УІНП для виконання покладеного на нього завдань має право, “одержувати безоплатно від органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань, співпрацювати з архівами з метою використання документів з питань, що належать до його компетенції”. А отже УІНП має право одержати всю необхідну інформацію, документи та матеріали пов’язані з «Операцією Вісла», щоб після ознайомлення з ними, мати можливість надати неупереджену оцінку вищезгаданої злочинної військової операції.

При цьому потрібно наголосити, що найкращим та найбільш практичним способом для України встановити  юридичну кваліфікацію та надати історичну оцінку «Операції Вісла» буде ухвалення Верховною Радою України відповідного нормативно-правового акту в якому буде встановлено офіційну позицію нашої держави по даній справі. Також відповідно до вищезгаданого положення, УІНП для виконання покладених на нього завдань, має право “залучати представників центральних і місцевих органів виконавчої влади…до розгляду питань, що належать до його компетенції (за погодженням з їх керівниками)”, а також “під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з державними органами, …“. А отже УІНП задля виконання покладеного на нього завдання, має право залучити (звернутись) до державних органів (інституцій) які відповідно до Конституції України наділені правом законодавчої ініціативи та клопотати в них направити на розгляд Верховної Ради України проєкт нормативно-правового акту який встановить юридичну кваліфікацію та надасть історичну оцінку «Операції Вісла».

Також не можна оминути те, що Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу» відповідно до якого злочином проти Українського народу визнається – “геноциди, масові вбивства, катування, депортації та інші злочини проти людяності, воєнні злочини, переслідування з політичних, соціальних, класових, національних, релігійних та інших мотивів, інші злочини, вчинені проти Українського народу комуністичним та націонал-соціалістичним (нацистським) тоталітарними режимами, іншими політичними режимами…” І хоча вищезгаданий закон набуде чинності 1 січня 2026 року це не повинно стати на перешкоді вже зараза готувати відповідні нормативно-правові акти у погоджені з його нормами.

А отже відповідно до Закону України «Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу» примусова депортація українського населення з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944-1951 роках, та «Операцію Вісла» можна кваліфікувати як мінімумзлочином проти Українського народу.

Одначе такого визначення станом на сьогодні немає в постанові Верховної Ради України «Про відзначення на державному рівні 75-х роковин початку депортації українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944-1951 роках». Також в тексті вищезгаданої постанови відсутній такий термін як “злочин“, а одже відповідно до чинного законодавства України, примусова депортація українського цивільного населення з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944-1951 роках не визнається злочином вчиненим Республікою Польща та СРСР проти українського народу. Через це можна дійти до висновку начебто Україна не засуджує злочинні військові операції які тривали протягом декількох років і жертвами яких стали понад 140 тисяч українців.

Також відповідно до норм «Положення про Український інститут національної пам’яті», УІНП має право розробляти проєкти нормативно-правових актів, а саме “…вносить на розгляд Міністра культури та стратегічних комунікацій пропозиції щодо забезпечення формування державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу та розроблені Інститутом проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів МКСК, а також щодо проектів актів, розробниками яких є інші центральні органи виконавчої влади“.

А отже нічого не забороняє УІНП розробити власний проєкт нормативно-правового акту про внесення змін до постанови Верховної Ради України «Про відзначення на державному рівні 75-х роковин початку депортації українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944-1951 роках» в якому буде встановлено відповідальність Республіки Польща та СРСР у вчинені вищезгаданих злочинних військових операцій, а також буде встановлено юридичний факт, що дані військові операції були злочином проти Українського народу який був вчинений Республікою Польща й СРСР.

Аналогічно УІНП має право розробити власний проєкт нормативно-правого акту в якому буде встановлено юридичну кваліфікацію та надано історичну оцінку «Операції Вісла».

При цьому необхідно підкреслити, що у вищезгаданому положенні відсутня будь-яка пряма заборона, застереження чи обмеження стосовно права УІНП направляти розроблені ним проєкти нормативно-правових актів для ознайомлення іншим органам державної влади України, під час залучення їх для виконання завдань які покладені на УІНП.

Також потрібно зазначити, що відповідно Закону України «Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу», а саме статті 15 до повноважень УІНП належить “узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та в установленому порядку вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування політики національної пам’яті.” та “у встановленому порядку бере участь у погодженні проєктів законів, інших актів законодавства, які надходять на погодження від інших центральних органів виконавчої влади, готує в межах повноважень, передбачених законом, висновки і пропозиції до проєктів законів, інших актів законодавства, які подаються на розгляд Кабінету Міністрів України, та проєктів законів, внесених на розгляд Верховної Ради України іншими суб’єктами права законодавчої ініціативи,…”

Враховуючи вищевикладене та керуючись Законом України «Про звернення громадян», Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання Українського інституту національної пам’яті» від 12.11.2014 № 684, Законом України «Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу», Прошу Вас:

1. Доручити уповноваженим співробітникам УІНП розробити проєкт нормативно правового акту про внесення змін до Постанови Верховної Ради України «Про відзначення на державному рівні 75-х роковин початку депортації українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944-1951 роках».В якому буде встановлено відповідальність Республіки Польща й СРСР у вчинені злочинних військових операцій та встановлено юридичний факт, що вищезгадані військові операції були злочином проти Українського народу який був вчинений Республікою Польща й СРСР.
2. Доручити уповноваженим співробітникам УІНП розробити проєкт нормативно правового акту в якому буде встановлено юридичну кваліфікацію та надано історичну оцінку «Операції Вісла», та в якому буде встановлено відповідальність Республіки Польща у вчинені даної злочинної військової операції та встановлено юридичний факт, що «Операція Вісла» була злочином проти Українського народу який був вчинений Республікою Польща.
3. Доручити уповноваженим співробітникам УІНП підготувати обґрунтоване подання (пропозицію) необхідності ухвалення розроблених УІНП вищезгаданих нормативно-правових актів Верховною Радою України.
4. Направити розроблені УІНП вищезгадані нормативно-правові акти разом з підготовленими поданнями (пропозиціями) до суб’єктів які відповідно до статі 93 Конституції України наділені правом законодавчої ініціативи.

Прошу Вас надати відповідь на моє звернення у строк передбачений чинним законодавством України у спосіб направлення відповіді на мою електронну адресу зазначену в даному зверненні.

З повагою

Богдан ЧЕРВАК,

Голова ОУН