19 травня 1910 р. на Катеринославщині народився Микола САРМА-СОКОЛОВСЬКИЙ, художник, кобзар, поет, священик УАПЦ, учасник підпілля ОУН, політв`язень.

Сарма-Соколовський у червні 1926 переїхав у Днiпропетровськ, вступив на дворічні курси при художньо-промисловому училищі, грав у складi капели бандуристів клубу залізничників.
Заарештований у серпні 1929 р. за сфабрикованим ГПУ звинуваченням у причетності до Спілки Української Молоді (СУМ): ніби з гуртом бандуристів вів «шовіністичну пропаганду». На початку 1930 р. засуджений на п’ять років ув`язнення. Прибув етапом у порт Кемь, що на березі Білого моря, але оскільки Соловки були переповнені, етап повернули на ст. Парандово – будувати Парандовський тракт. З двома іншими в`язнями утік у напрямку Фінляндії. Через тиждень на сплячих утікачів випадково наткнулися прикордонники, одного вбили, двох повернули в табір. Від розстрілу урятував начальник табору Корнілов, якому незадовго до втечі намалював портрет сина.
У 1934 р. звільнений. Поїхав на Донбас, у Краматорськ. Там призваний на військову службу. З огляду на судимість – у батальйон тилового ополчення. Весною 1935 р. батальйон перекидали з Днiпропетровська на Далекий Схiд. Ешелон через повінь надовго зупинили в Нижньому Новгороді, ополченців ганяли на будівництво моста через Оку. Сарма-Соколовський утік звідти, повернувся в Дніпропетровськ.
Підробивши військові документи й отримавши паспорта, за рекомендацією художника Красицького, вступив відразу на другий курс Київського художнього інституту. Закінчивши навчання 1938 р., працював художником у будинку культури в Сімферополі. З 1940 р. працював у Полтавському Будинку народної творчостi.
У червні 1941 р. був на вiйськовiй перепiдготовцi в званнi офіцера інтендантської служби. Під час евакуацiї ешелон, у якому їхала частина, уночі був розбомблений. Утік звідти, прибився в Полтаву, вже окуповану нiмцями. Заробляв малярством. У грудні 1941 р. в Києві урочисто склав присягу члена ОУН, став провідником ОУН на Полтавщині. У 1942 р. навчався на піврічних пастирських курсах УАПЦ. Єпископ Мстиславом (Скрипник) рукоположив його в диякони, єпископ Сильвестр – у священики. Iз Полтави мусив переїхати в с. Ріпниці на Подiллі, де одержав парохiю, а згодом – на Буковину, в с. Раранча.
У грудні 1944 р. заарештований НКВД. 19 лютого 1945 р. втік з етапу, хоча був поранений у руку, повернувся на Буковину, переховувався. У травні під час облави захоплений у криївці. 16 травня знову вдалося втекти з етапу. У м. Коломия приєднався до пiдпiлля ОУН, де активно діяв два роки під псевдом «Боднар».
У травнi 1948 р. натрапив на засідку. Трибунал Прикарпатського воєнного округу засудив до страти. У камерi смертникiв сидів 15 дiб. Розстрiл замiнено на 25 р. таборiв.
Покарання вiдбував в Iнтi, Абезi. Попри заборони, таємно змайстрував бандуру, вчив співв`язнів гри. Створив ансамбль бандуристiв ГУЛАГу м. Iнта.
Звільнений у вересні 1961 р. Працював на заводi у Ворошиловградi. Вів гурток бандуристів при педiнститутi. Згодом знову почалися цькування в пресі як націоналіста, йому заборонили вести гурток бандуристiв, звільнили з заводу.
У 1974 р. обміняв луганську квартиру на Новомосковськ Дніпропетровської обл.
У 1984 р. знов почалися виклики в КГБ, допити, брудні публікації в пресі. Після тривалих, виснажливих допитів і погроз переглянути “за бажанням народу” справу старого та немічного і послати досиджувати недобутий термін.
За незалежності Сарма-Соколовський став настоятелем невеликої церкви УАПЦ. Створив районний та обласний осередки ОУН на Січеславщині. У червні 1994 р. відкрив молитвою 13-й Великий збір ОУН, його обрали почесним членом Сенату ОУН.
Помер у 2001 р. Похований у Новомосковську.
“Пам’ять Нації”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *