Минає три роки як на Донбасі загинув боєць ОУН «Кіндрат» – Василь Кіндрацький.

За цей час стали відомими усі обставини його смерті.

У Водяному фронт тримала перша рота першого батальйону 93-ї бригади, якою командував наш ОУНівський побратим Борис Гончар.

Визріла думка встановити на вежі шахти бойовий прапор ОУН. У такий спосіб вежа перетворювалася у спостережний пункт, за який українці уже не сміли відступати.

Вежа перебувала під обстрілом. А тому щоб встановити там український стяг потрібна неабияка мужність.

«Кіндрат» це зробив удосвіта, коли обстріли трохи вчухли. Більше того, із вежі зателефонував  й похвалився, що ворог ніколи не перетне межі, яку позначено прапором ОУН.

Вчинок «Кіндрата» збісив ворога. З боку Донецького аеропорту до бліндажів 93-ї бригади  підійшов російський танк і обстріляв наші позиції. Один постріл влучив у бліндаж, де перебував «Кіндрат». Важке поранення і смерть. У фільмі Бориса Гуменюка «Кіндрат» можна цей бліндаж побачити, як і вежу із прапором ОУН.

Василя привезли до Києва, як тоді говорили «на Фундацію», вул. Івана Мазепи,6. В останню дорогу його збирала Оля Червак і волонтери. Вночі приїхав отець Ігор Онишкевич. Молилися. Опісля бойові побратими на руках занесли домовину із тілом героя на Аскольдову Могилу, де священники УГКЦ відправили панахиду.

Усі разом поїхали до Миколаєва, а згодом – Львова, де на Личакові Василь спочив.

Майор ЗСУ Борис Гончар, на позиціях якого відбулися ці події демобілізувався. Але не витримав мирного життя і  повернувся на війну. Зараз він – зам. командира батальйону. Стоїть на передовій і кличе до себе побратимів «Кіндратового»  призиву.

Війна за Україну продовжується.

Богдан Червак,

Голова ОУН

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *