У цьому році виповнюється 80 років з дня утворення Дивізії “СС Галичина”.   У Видавництві імені   Олени Теліги    в 2006 і 2007 роках  вийшли книги, з яких можна дізнатися, як створювалася дивізія СС«Галичина», як діяла і чому молодь йшла до лав дивізії. Автор тих книг — видатний український громадський діяч, історик, журналіст Василь Іванович Верига (03. 01. 1922, с. Колодрібка, нині Заліщицького району Тернопільської області – 30. 12. 2008, Торонто). З 1990 року – доктор філософії. Навчався у гімназіях у Заліщиках і Коломиї (1936–1942), вчителював. У 1943 році добровольцем вступив до дивізії СС «Галичина» (с початку її створення), брав участь у бою під Бродами. Після 2-ї світової війни перебував у таборах в Італії та Великій Британії. Від 1951 року жив у Канаді. Студіював історію та бібліографію у Торонтському (бакалавр, 1959) і Оттавському (магістр, 1968) університетах. У 1961 – 1987 Василь Верига працював бібліотекарем, головою секції каталогування слов`янського відділення Торонтського університету, водночас викладав історію України на курсах українознавства імені Г. Сковороди, був редактором журналу «Вісті Комбатанта» (1966–1973). Був головою (1954 – 1955), заступником голови (1978 – 1982) Крайової екзекутиви Українського національного об`єднання; віце-президентом (від 1993) Світового конгресу українців; заступником голови НТШ у Канаді (1996–2004). Досліджував політичну історію України XIX–XX ст., зокрема національно-визвольний рух.

Василь Верига був автором книжок з історії України, частина яких вийшли у Видавництві імені Олени Теліги. Василь Верига писав: «…документи стверджують, що організатори дивізії «Галичина» сподівалися, що заки всі добровольці перейдуть вишкіл, війна закінчиться і Дивізія служитиме виключно для українських цілей на українських землях. Так одначе не сталося, бо війна протягнулася ще 22 місяці… Хоча Дивізія творилася, можна б сказати, в таких умовинах, як колись Українські Січові Стрільці, але доля їй судилася зовсім інша. Війна закінчилася не так, як сподівалися чи хотіли українці. Замість сподіваного хаосу, на сході Европи запанували москалі, які посунулися ген, аж у Західню Европу. Одначе зовсім несподівано Дивізія відіграла поважну політичну ролю, перебуваючи в таборах полонених, надаючи розголосу українській справі. Через Дивізію про Україну говорилося в Організації Об`єднаних Націй і на нарадах у Потсдамі… Хто ж тоді йшов до Дивізії? До Дивізії пішла національнo свідома молодь університетська, із вищих кляс середніх шкіл та селянська молодь, яка не вірила, або послухала тих, що не вірили в “зелений ліс” як силу, спроможну стати на прю одночасно з двома великопотугами: Совєтським Союзом і Німеччиною. До Дивізії пішла молодь, яка хотіла вивчити як слід воєнне ремесло, щоб бути належно приготованою на несподіванки невідомого завтра, яке мало наступити із закінченням війни…»

Зацитував Василь Верига слова блаженнішого патріярха Йосифа, який з нагоди 40-річчя створення Дивізії писав: «В 1943 р. у складній воєнній ситуації на нашій землі витворилася нова можливість творення наших військових формацій з модерним військовим вишколом, і постала Українська Галицька Дивізія, яка під кінець війни стала основою Української Національної Армії як її перша Дивізія, у склад якої входили вояки з усіх українських земель. Продовжуючи славну традицію Українських Січових Стрільців, на зміну батькам ішли їхні сини, щоб з поміччю св. Юра і Пречистої Матері «підняти червону калину» — символ потоптаної нашої Батьківщини.

Цього року клонимо наші голови перед тими, що в молодечому запалі голосилися добровольцями, щоб здобути для свого народу те, чого століттями не могли здобути для своєї Батьківщини їхні батьки і прадіди…»

Книги, які вийшли у Видавництві імені Олени Теліги, особливо цінні тим, що написані колишнім вояком Дивізії «СС Галичина», який від першого дня її створення і до розформування був у її лавах, до речі, літери СС у цьому випадку означають Січові Стрільці

Перша книга «Під крилами визвольних дум» укладена на основі спогадів, надрукованих у журналі «Вісті Комбатанта» за 1967 (ч. 2), 1968 (ч. 5–6), 1969 (ч. 3–4, 6), 1971 (ч. 1–4), 1975 (ч. 6), 1976 (ч. 1–6), 1977 (ч.1–6), 1978 (ч 4, 5–6), 1979 (ч. 5–6). У ній розповідається про те, як була утворена дивізія «Галичина», хто йшов до Дивізії, як і з ким воювали дивізійними.

Автор пояснив чому українські юнаки вступали до Дивізії. Вони сподівались звільнити Україну від всіх завойовників, як німецьких, так і радянських.

Друга книга «За рідний Край, за нарід свій або Хто такі дивізійники?»

У книжці розповідається про долі колишніх воїнів дивізії «Галичина», а потім 1-ї Української Дивізії Української Національної Армії. Автор описав хто йшов до Дивізії, як і з ким вони воювали і як склалися їхні долі після війни.

Автор простежив життєві шляхи колишніх вояків дивізії як в Україні, так інших країнах світу.

Раджу тим особам, які плутають поняття «націоналісти» і «нацисти», ознайомитися із матеріалами зазначених книг Василя Вериги.

Ольга Веремійчик

Заслужений працівник культури України