«Це Бабин Яр. Тут квіти покладу
Людських волань у серці не загою ).
Хотів би я до їхніх й Ваших вуст
З цих квітів доторкнутися…»
І. Гайворон
Урочище Бабин Яр простягається від Кирилівської вулиці в напрямку вулиці Юрія Іллєнка між Кирилівською церквою і вулицею Олени Теліги
Бабин Яр увійшов до світової історії через трагедію, що сталась восени страшного 1941 року під час німецької окупації Києва. Сотні тисяч людей пройшли смертним шляхом київськими вулицями, які пам’ятають «тихий» жах тих нелюдських подій.
Масові розстріли у Бабиному Яру та розташованому поруч із ним Сирецькому концтаборі проводилися і пізніше, аж до звільнення Києва від окупації. Зокрема, 10 січня 1942 року було страчено близько 100 матросів і командирів Дніпровського загону Пінської військової флотилії, а 18 лютого 1943 року — трьох футболістів київського «Динамо»: Миколу Трусевича, Івана Кузьменка та Олексія Клименка .
У різних публікаціях даються різні цифри загальної кількості знищених у Бабиному Яру – приблизно від 70 тисяч до 200 тисяч осіб. На Нюрнберзькому процесі 1946 року йшлося про 100 тисяч загиблих (за висновками спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва ).
У 1941—1943 роках у Бабиному Яру розстріляно 621 члена ОУН, серед них відому українську поетесу Олену Телігу і її чоловіка Михайла Телігу.
У 1941 році, коли німецька армія окупувала Київ, Організація Українських Націоналістів почала відправляти похідні групи для організації роботи з населенням України. У цьому (2021) році виповнюється 80 років з того часу, як були організовані такі групи, в одній з яких були Олена Теліга та Улас Самчук.
Дні Олени Теліги вщерть були заповнені роботою. Ії бачили то в редакції «Українського Слова», то у приміщенні Спілки українських письменників на Трьохсвятительській, 23, то на Короленка, 54, де розмістилася Українська Національна Рада. Поетеса згуртувала навколо себе чимало літераторів. Вона неабияк опікувалася ними, піклуючись про їхній побут, щоб вони не голодували. А одного молодого поета – Якова Галича – Теліга навіть врятувала від смерті, приховуючи його справжнє єврейське ім’я – Яків Гальперін.
Олена Теліга в історії України залишиться символом національної честі для українців. Її ім’я назавжди ввійшло в духовне і культурне життя України. Всеукраїнське жіноче товариство імені Олени Теліги щорічно тричі на рік вшановує пам’ять Олени Теліги, її товаришів та жертв перших розстрілів, які загинули в Бабиному Яру під час Другої світової війни. 21 лютого – в день загибелі Олени Теліги, 21 липня – в день її народження та 29 вересня – в день пам’яті про перші жертви розстрілу громадян м. Києва в Бабиному Яру.
Михайло Ситник закінчив свою статтю, датовану 1948 роком, такими словами:
«Любі, незабутні, рідні Олено Теліго, Іване Рогач, Іване Ірлявський і всі друзі, полум’яні революціонери, що впали на бойовому посту у трагічному Києві…Ми сплетемо нев’янучий вінок із наших сердець і покладемо на вашу могилу. Будуть на цій могилі цвісти білі квіти жалю, саджені нами. А на тих квітах білих буде вічно горіти ваша свята кров.
Кров на квітах. Засліпить вона очі нашим ворогам, що – переможені – впадуть на коліна, благаючи пощади. Виросте вона, та благородна кров, у вічну легенду, яку покоління повторятимуть, як молитву.»
В українському суспільстві останнім часом розгорнулася гостра публічна дискусія довкола меморіялізації Бабиного Яру через те, що в 2016 році була створена інституція меморіяльного центру Голокосту «Бабин Яр» з ініятиви та коштом російських бізнесменів Михаїла Фрідмана, Павла Фукса, Германа Хана. У розпал гібридної війни Росії проти України вони розпочали приготування до реалізації масштабного приватного проєкту на території Бабиного Яру.
Під час німецької окупації Києва 1941—1943 років Бабин Яр став місцем масових розстрілів німецькими окупантами мирного населення і радянських військовополонених; євреїв та циган — за етнічною ознакою, а також партійних та радянських активістів, підпільників, членів Організації Українських Націоналістів, пацієнтів лікарні ім. І. Павлова, заручників, «саботажників », порушників комендантської години та інших. Лише за два дні 29 та 30 вересня 1941-го року тут розстріляли майже 34 тисячі євреїв. Отже треба припинити проникнення різних одіозних проєктів на територію Заповідника Бабин Яр. Думаю – слід створити музейний заповідний комплекс, де було б об’єктивно відображено що відбулося в Бабиному Яру. Мене, як і, надіюсь, всіх, турбує доля пам’ятників, які є на території Бабиного Яру.
__________
А ввечері у Будинку кіно в Синьому залі згадали серед безневинних жертв цього злочину яскраву, самобутню поетку, українську героїню, яка боролася за свободу України, Олену Телігу, яка також була розстріляна в Бабиному Яру. Було презентовано фільм молодої авторки – режисерки Марії Феленко, яка створила короткометражний фільм про Олену Телігу – “Танок Метелика”. Це її дипломна робота. Нам сподобалося, як вона передала образ поетки. Керівниця дипломної роботи Марії – видатна кінознавиця, редакторка журналу “КІНОТЕАТР” Лариса Брюховецька.
Вірші Олени Теліги продекламувала членкиня ВЖТ – молода, але вже дуже відома і талановита актриса Київської філармонії Наталія Насікан. Вона разом з чоловіком Сергієм Бортником підготувала виставу, присвячену Олені Телізі та О. Ольжичу.
Тему втілення образу Олени Теліги в кіно продовжила авторка сценарію художнього фільму “Неймовірна. Олена Теліга”, який був визнаний рік тому переможцем у конкурсі Держкіно, але гроші, на жаль, на зйомки держава поки не дала. Коли ми ознайомилися з проєктом художнього кінофільму «Неймовірна. Олена Теліга» за сценарієм відомої української письменниці і сценаристки Ірен Роздобудько, то вирішили підтримати його. Ми переконані, що давно настав час для високохудожнього втілення образу неймовірної жінки Олени Теліги засобами кінематографа. Українське суспільство потребує яскравих, переконливих мистецьких творів про історичних героїв, які є справжнім символом незнищенності України і в той же час є високоморальними постатями. Це переконливо доводить у своєму сценарії п. І. Роздобудько.
Заслужений працівник культури України
Ольга Веремійчик