Документальний фільм “Кіндрат”, прем’єрний показ якого нещодавно відбувся, — ще один прояв творчості Бориса Гуменюка. Фільм, як і його “воєнні” вірші, схожий на молитву — але не смиренну, благальну, а молитвупотрясіння, обурення, незгоду з тим, що випало нині переживати Україні.
Поет, прозаїк і журналіст Борис Гуменюк став натхненником і автором ідеї стрічки про Василя Кіндрацького, який загинув 28 травня 2015 року в зоні АТО. Заступник командира батальйону ОУН із бойовим псевдо “Кіндрат” до війни був професійним журналістом — тож значна частина кадрів зняті Кіндрацьким. Змалювати портрет Героя, продовжуючи його обірвану смертю роботу і взявся його бойовий побратим, відомий письменник, автор книг “Вірші з війни” та “Блокпост” Борис Гуменюк.
Борис Гуменюк зазначає, що фільм мав вийти ще торік, але через певні творчі й технічні причини прем’єрний показ відбувся лише в березні 2018го. Це його перший фільм, і він щиро зізнається: “Я ставлюся до нього так, як до своїх книжок. А фільм “Кіндрат” — продовження розпочатої роботи самим Василем Кіндрацьким. Річ у тому, що Кіндрат на передовій вів відеощоденник бойових днів. Частина цього відео збереглася, що й стало основою документального кіно. На фронті Василь Кіндрацький намагався бути не тільки добрим бійцем, а й професійним журналістом. Після його смерті в мене залишилася його камера, де є відеоматеріали, відзняті ним. Кіндрат знімав Піски, бійців нашого батальйону і навзаєм хлопці знімали його. Це і є основа фільму”.
Зйомки фільму (режисер — Юрій Пупирін) про Василя Кіндрацького розпочалися восени 2016го. Знімали в Пісках, Бутівці, Водяному Донецької області, а також на ІваноФранківщині, у Миколаєві Львівської області. “Кіндрат загинув у 52 роки. А ми були знайомі півроку. Нам було цікаво з’ясувати, як він сформувався як патріот, чоловік, який був готовий віддати життя за свою країну. Тому ми поїхали до нього додому, де він народився — у с. Струпків Коломийського району на ІваноФранківщині. На жаль, батьків вже немає, але жива його перша вчителька, брати і сестри, хрещена мама. А мешкав він у Миколаєві Львівської області. Там — дружина, донька і син. Спілкувалися із друзями, одногрупниками. Для кожного з них є свій Кіндрат”, — розповів письменник.
Борис Гуменюк сподівається, що стрічку транслюватимуть українські телеканали. Також він хоче репрезентувати фільм про Василя Кіндрацького на кінофестивалі в Європі. А нині прем’єра фільму відбувається в обласних центрах України.
Василь Кіндрацький у 90ті роки працював кореспондентом газети “Роздольський будівельник”, потім був редактором газети “Вісник Розділля”. З 2005 до 2010 року очолював Миколаївську райдержадміністрацію у Львівській області. Брав активну участь у суспільнополітичному житті області й країни, виховував двох дітей. Також брав участь у Революції гідності, а в листопаді 2014 року вступив до лав добровольчого батальйону ОУН. Воював у селищі Піски, з травня 2015 року — у селі Водяне Ясинуватського району Донецької області. 25 травня 2015 року боєць встановив державний прапор і прапор ОУН на вежі шахти у селі Водяне, з якої було видно Донецьк і яку постійно обстрілювали противники. А вже через два дні Василь Кіндрацький загинув під час обстрілу російськими бойовиками позиції “Шахта” поблизу Водяного.

Ольга ЖМУДОВСЬКА