У рамках авторського проекту Ірини Фаріон «Від книги до мети» в Національному університеті «Львівська політехніка» відбулася зустріч із відомим громадським та політичним діячем, головою ОУН Богданом Черваком. Він – автор книги про Олега Ольжича «Слово, що стало зброєю», яка побачила світ кілька років тому. Зустріч була присвячена 110-й річниці від дня народження видатного українського письменника і поета.

Документальний фільм, який демонстрували під час зустрічі, і лекція Богдана Червака нагадали присутнім про цю видатну постать першої половини ХХ століття, яка тісно пов’язана зі Львовом. Саме у столиці Галичини, на вулиці Личаківській, його заарештувало гестапо 25 травня 1944 року. Олега Кандибу-Ольжича запроторили до концентраційного табору Заксенгаузен, де він і загинув під час чергового допиту у червні 1944 року.

Лекція автора книги Богдана Червака перегукувалась із аналізом сучасного політичного становища в Україні. Олег Ольжич називав добу, в якій він жив, «вовчицею». Напрочуд вдала й характерна для тогочасної Європи метафора, де за фасадом добрих манер ховалися хижі зуби фашизму та сталінізму. Недалеко втекла ця метафора від характеристики сучасної Європи, яка «глибоко стурбована» нинішніми подіями на Сході України.

Нагадаємо, Олег Кандиба-Ольжич народився 1907 року в Житомирі. Його батько – відомий український поет Олександр Олесь, який у 1919 році стає культурним аташе Української Народної Республіки в Будапешті, що згодом негативно відбилося на долі сина Олега та його матері. Вони стали ворогами народу й були змушені емігрувати – спочатку до Берліна, а потім – до Чехословаччини. У Празі Олег навчається в Українському Громадському Комітеті, а в зимові і літні семестри слухає лекції з філософії у Карловому університеті, пише наукові та дослідницької роботи з археології та суспільствознавства. Ґрунтовні праці молодого вченого привертають увагу Гарвардського університету, його запрошують до США, а згодом – до Італії, де він читає лекції. У Римі Олег Ольжич зустрічається з головою Проводу Українських націоналістів полковником Євгеном Коновальцем, й ця зустріч, як стверджує Богдан Червак, стала вирішальною у подальшій долі поета.

У 1929 році Олег Кандиба-Ольжич вступає до ОУН і одразу стає її провідним діячем. За дорученням полковника Євгена Коновальця він організував культурну референтуру ОУН, яка налагодила випуск легальних і нелегальних видань українських націоналістів, об’єднала навколо себе чимало відомих діячів культури та мистецтва. Також Олег Ольжич був одним із будівничих та оборонців Карпатської України, яка постала у березні 1939 року внаслідок розвалу Чехо-Словацької Республіки. З вибухом Другої світової війни він на чолі перших похідних груп ОУН вирушає в Україну й очолює націоналістичне підпілля в Києві. З його ініціативи у столиці розпочинається розбудова українського політичного і культурного життя, постає Українська Національна Рада як майбутній парламент незалежної України, починає виходити газета «Українське слово», організовуються інші українські інституції.

Перше оповідання молодого літератора Олега Ольжича «Рудько» вийшло у Празі під псевдонімом «Лелека». Тоді ж у журналах «Літературно-науковий вісник» та «Студентський шлях» публікуються перші вірші поета. За життя вийшло лише дві книжки поезій: «Рінь» (1935 р.) у Львові та «Вежі» (1940 р.) у Празі. Третя збірка «Підзамча» вийшла уже після смерті автора.

ЙОСИП МАРУХНЯК,

Львів

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *